Масивний брус та імітація бруса виконують різні завдання. Брус може бути частиною несучої конструкції, тоді як імітація бруса слугує оздоблювальним матеріалом. Якщо переплутати ці матеріали на етапі проєктування, можна отримати зайві витрати на фундамент і опалення або порушити технологію зведення стін.
Різниця полягає не лише в розмірах і ціні. Матеріали відрізняються призначенням, фізико-механічними властивостями та поведінкою під час експлуатації. Розглянемо, де застосовують кожен із них і що потрібно враховувати під час вибору.
Що таке брус і де його застосовують
Класичний дерев’яний брус — це конструкційний пиломатеріал, товщина та ширина якого становлять 100 мм і більше. Він сприймає фізичне навантаження, формує несучий каркас будівлі та витримує вагу покрівлі й перекриттів. Із бруса зводять капітальні несучі стіни дерев’яних будинків. По суті, це будівельний блок із масиву деревини.
За способом оброблення та виробництва брус поділяють на кілька категорій.
Пиляний, або непрофільований, брус. Базовий і зазвичай найдоступніший варіант природної вологості. Під час висихання він дає значну усадку, може розтріскуватися та потребує конопачення швів. Переважно його використовують для прихованих конструкцій або під подальше обшивання з утепленням.
Профільований масивний брус. Його обробляють на фрезерних верстатах, формуючи на гранях пази або профіль типу «гребінка». Завдяки цьому вінці щільніше з’єднуються між собою. Однак цільний масив однаково схильний до деформацій під час усихання.
Торці несучого бруса одразу після зведення стін потрібно обробити вологозахисним герметиком або воском. Це сповільнює вихід вологи та, згідно із зазначеною оцінкою, зменшує розтріскування стін на 70%.
Клеєний брус. Його виготовляють із попередньо висушених ламелей, які склеюють під пресом. Матеріал вирізняється міцністю та стабільною геометрією. Хоча його усадка мінімальна — до 1–1,5%, у віконних і дверних прорізах однаково потрібні ковзні елементи та плаваюча коробка: окосячка або обсада. Без них віконні конструкції можуть деформуватися.
Для масиву особливо важливим показником є вологість. Стіни з матеріалу атмосферного сушіння потребують паузи на усадку до початку оздоблювальних робіт.
Що таке імітація бруса і де її застосовують
Імітація бруса, або фальшбрус, — це декоративна оздоблювальна дошка для обшивання готових поверхонь. Вона імітує стіну з плоского профільованого бруса, але не є несучим матеріалом.
Фальшбрус являє собою стругану дошку зі з’єднанням шип-паз на поздовжніх крайках і скошеними фасками на лицьовому боці. На тильному боці роблять поздовжні канавки, призначені для зменшення внутрішніх напружень деревини.
Якість такої дошки значною мірою залежить від камерного сушіння. Цільова вологість становить 10–14% для зовнішніх робіт і 8–10% для внутрішніх. На ринку України в цьому сегменті переважає сосна, тому під час вибору потрібно враховувати її природну смолистість.
За призначенням імітацію бруса можна поділити на дві групи.
Дошка завтовшки 16–20 мм. Використовується для внутрішніх робіт: обшивання стін, мансард і стель. Для інтер’єру зазвичай обирають сорти Екстра або А.
Дошка завтовшки 22–35 мм. Призначена для зовнішнього обшивання будинку. Для фасаду часто обирають сорт АВ: здорові сучки не знижують довговічності облицювання та дають змогу заощадити до 40% бюджету.
Сорт Екстра для зовнішнього використання не завжди має переваги. Його внутрішнє напруження може бути вищим, а відсутність сучків у хвойній деревині не виключає наявності прихованих смоляних кишень.
Чим імітація бруса відрізняється від бруса
Після оздоблення фасад з імітації бруса може мати вигляд стіни з масиву, проте ці системи влаштовані по-різному. Для фальшбруса важливими є конструкція основи, вентиляційний зазор, кріплення та послідовність монтажу.
Склад вентильованого фасаду зсередини назовні:
-
Чорнова стіна: газоблок, цегла або OSB-плита каркаса
-
Утеплювач із мінеральної вати в обрешітці
-
Супердифузійна вітро- та вологозахисна мембрана
-
Вертикальний брусок 40 × 50 або 50 × 50 мм, що формує вентиляційний зазор
-
Імітація бруса, встановлена шипом догори
Вентиляційний зазор. На фасаді імітацію бруса монтують на вертикальну обрешітку. Установлення дошки впритул до утеплювача або OSB-плити порушує вентиляцію за облицюванням і підвищує ризик гниття деревини.
Орієнтація з’єднання шип-паз. Під час зовнішнього монтажу дошку кріплять шипом догори, а пазом донизу. Якщо встановити її навпаки, у паз потраплятиме дощова вода, через що з’єднання руйнуватиметься швидше.
Нанесення покриття до монтажу. Ґрунтувати, фарбувати або покривати олією фальшбрус потрібно до встановлення на стіну. Якщо нанести покриття лише після монтажу, під час зимового усихання деревина звузиться, а в місцях з’єднань можуть з’явитися світлі непофарбовані смуги.
Компенсаційний зазор. Під час стикування дощок за довжиною та в з’єднаннях залишають зазор 1–2 мм. Якщо забити шип у паз киянкою до упору, у разі підвищення вологості деревина розшириться, і фасад може здутися.
Кріплення. Важку фасадну дошку кріплять прихованими фасадними саморізами зі свердлом і вузькою головкою. Саморіз установлюють під кутом 45 градусів в основу шипа. Під час кріплення в пласть його заглиблюють на 2 мм, а отвір закривають дерев’яною пробкою-шкантом на клею.
Кляймери. Для зовнішньої дошки завтовшки понад 20 мм стандартні монтажні кляймери не підходять. У разі зміни вологості тонкий штампований метал може деформуватися. Для такого монтажу використовують фасадні саморізи з антикорозійним покриттям.
Що вигідніше: брус чи імітація бруса
Порівнювати потрібно не лише вартість матеріалу. Важливо враховувати теплотехнічні характеристики та подальші витрати на обслуговування будівлі.
Відповідно до чинних ДБН України, стіна із цільного бруса завтовшки 200 мм для цілорічного проживання потребує додаткового утеплення. Для будинку без додаткового утеплювача знадобиться клеєний брус перерізом від 240 мм, що помітно збільшує вартість.
Каркас із шаром мінеральної вати завтовшки 200 мм повністю забезпечує виконання зазначеної будівельної норми, а зовнішнє оздоблення імітацією бруса надає фасаду вигляду стіни з масиву.
Обслуговувати фасад з імітації бруса простіше. Олійне покриття на плоскому облицюванні можна оновити звичайним валиком за кілька днів. Догляд за масивним зрубом передбачає шліфування перерубів і чаш, а також періодичне оновлення герметика за технологією «теплий шов» раз на 5–7 років. Таке обслуговування може обходитися власнику в кілька разів дорожче.
Коли обирати цільний брус
Цільний брус варто обирати, якщо потрібен саме будинок із масиву, бюджет дає змогу використовувати профільований або клеєний матеріал, а власник готовий регулярно обслуговувати зруб.
Коли обирати імітацію бруса
Імітація бруса підходить, якщо несучу та теплоізоляційну функції виконує інша конструкція, а зовні потрібне дерев’яне оздоблення. Такий варіант дає змогу поєднати утеплений фасад із зовнішнім виглядом бруса, скоротити витрати на масивний фундамент і зменшити подальші витрати на обслуговування будівлі.
Практичне зауваження
Під час планування обшивання потрібно враховувати стандартні довжини профільованих виробів: 3, 4 і 4,5 метра. Шестиметрові дошки в цьому сегменті виготовляють рідко, оскільки за такої довжини складно забезпечити високу сортність без природних вад.
Під час розрахунку обсягу закладайте 7–10% технологічного запасу на торцеве обрізання та припасування біля віконних і дверних прорізів.
Точний розрахунок матеріалів з урахуванням допусків і прихованого кріплення можуть підготувати менеджери нашого виробництва.
Масив не потрібен там, де його завдання зводиться лише до створення певного зовнішнього вигляду. Проте під час роботи з імітацією бруса не можна заощаджувати на дотриманні технології монтажу.
